Найсмішніші тварини в світі
Йєті краб (Kiwa hirsuta)
Хоча розміри цієї істоти не перевищують 15 сантиметрів і живе він не в горах і не в лісі, а на глибокому дні океану, його охрестили саме так (йєті, як відомо - снігова людина). Ця назва дісталася крабу через зовсім унікальний, не властивий його побратимам волосяний покрив. Всі його кінцівки вкриті щетинками, а передні - дуже довгі клешні, просто потопають у густому гарному "хутрі", що й робить його іграшково привабливим. Виявили "йєті" в 1500 кілометрах від острова Пасхи на величезній глибині в 2300 метрів. Найбільше вчених здивувала шовковиста волохатість краба. Панцир й "хутро" у нього приємного пастельно-жовтого кольору. Природа нічого не дає просто так, волосяний покрив для чогось потрібний, але для чого саме, біологи поки розгадати не можуть. Вони взагалі вперше зустрічаються з таким різновидом ракоподібних. І оскільки він на жодного з раніше відомих крабів не схожий, то й вирішено було зробити його першим представником нового виду - Kіwaіda (від імені богині Ківи, покровительки ракоподібних у полінезійській міфології). А саме глибинне диво відповідно назвати Kіwa hіrsuta. "Hіrsutа" означає "пухнастий", "волохатий". Ківа-йєті живе на великих глибинах і "пасеться" білля донних виходів гідротермальних джерел, що містять, як правило, різні отрути. У волосяному покриві його клешнів біологи виявили особливий вид бактерій і припустили, що бактерії ці потрібні крабові для знешкодження отруйних речовин, оскільки такий симбіоз характерний для тієї своєрідної фауни, що здатна виживати в екстремальних умовах гарячих джерел. Судячи зі звичок, "йєті" істота м'ясоїдна - вченим вдалося підглянути, як він боровся із двома іншими крабами за шматочок креветки. Як і більшість мешканців глибин, йєті-краб сліпий. В абсолютній темряві, що панує на дні океану, на більш ніж двокілометровій глибині, зір йому начебто й ні до чого. Потрібну інформацію волохатий ківа-йєті отримує за допомогою довгих вусів і не виключено - волосків на клішнях. Біологам ще потрібно буде вивчити нового гостя із глибоководного світу.
Китоголов або королівська чапля (Balaenіceps rex)
Птах із ряду лелекоподібних, єдиний представник родини китоголових. Дуже великий птах, його висота в середньому становить 1,2 м, розмах крил 2,3 м, а вага 4-7 кг. Живе в тропічних болотах Східної Африки, де водяться дводишні риби протоптери - його головний корм. Схожий на дерев'яний черевик дзьоб робить китоголова майстром рибальства. На жаль, той самий дзьоб заважає птахові добувати будь-яку іншу їжу, і, якщо зі звичними кормами стає туго, йому грозить голодна смерть. Зустрічається у республіках Центральної Африки від Південного Судану до Західної Ефіопії - Заїр, Уганда, Кенія, Танзанія і Замбія. Китоголовів бачили також у Ботсвані. Ареал китоголова досить великий, однак окремі популяції дуже малі й розрізнені. Китоголов добре пристосований до життя на болотах, тому що його довгі ноги із широко розставленими пальцями дозволяють йому легко пересуватися по топкому ґрунті. Китоголов може годинами нерухомо стояти на мілководді. Птах найбільш активний на світанку, однак нерідко він полює й удень.
Карликова ігрунка (Cebuella pygmaea)
.jpg)
Вид приматів з родини ігрункових. Є одним з найменших представників усього ряду приматів. Карликові ігрунки змагаються з карликовими мишачими лемурами за звання найменшого примата світу. Їх величина становить лише від 11 до 15 см, не зважаючи на хвіст, який має довжину від 17 до 22 см. Вага карликових ігрунок - від 100 до 150 г. Шерсть густа й довга, забарвлена на верхній стороні в золотаво-бурий колір. Нижня сторона біла або жовтогаряча. Довгі пучки волосся на голові й грудях створюють щось схоже на гриву. Карликові ігрунки живуть у басейні Амазонки, у південній Колумбії, Еквадорі, Перу й на півночі Болівії.
Ангорський кролик (Ankara tavşanı)
Різновид кроликів, який розводять з декоративною метою та через їх довгу та м'яку шерсть з якої одержують так звану ангорську вовну - дуже м'яку на дотик вовняну тканину з характерним ніжним ворсом. Ангорський кролик є одним з найстаріших видів кроликів, яких розводили в Туреччині, що й дало назву цим тваринам по імені столиці - Анкари, яка раніше називалась Ангорою (як і ангорським козам та кішкам). У Європі ці тварини спершу з'явилися у Франції в середині XVIII століття, де швидко стали досить популярними, а до початку XIX століття ангорські кролики поширилися практично по всьому континенту. Найвідоміший білий кролик із червоними або синіми очами, але є також чорні, коричневі, сині й жовті кролики.
Плащеносна ящірка (Chlamydosaurus kіngіі)
Ящірка із родини агамових. В своєму роді є єдиним видом. Батьківщиною плащеносної ящірки є північний захід Австралії та південь Нової Гвінеї. Там вона живе в сухих лісах і лісостепах. Довжина плащеносної ящірки становить від 80 до 100 см, самиці значно менші за самців. Забарвлення від жовто-коричневого до чорно-коричневого. Вирізняється довгим хвостом, що становить дві третини довжини тіла плащеносної ящірки. Однак найбільш помітна особливість - велика коміроподібна шкірна складка, яка розташована навколо голови та прилягає до тіла. Складка містить численні кровоносні судини. При небезпеці ящірка відкриває пащу і відстовбурчує свій яскраво забарвлений комір, який підтримується подовженими щелепними кістками. На додаток стає на задні лапи, видає шиплячі звуки і б'є хвостом по землі. Таким чином їй вдається здаватися небезпечнішою і більшою, ніж вона є. Для посилення ефекту плащеносна ящірка стає при можливості на узвишшя.
Восьминоги Дамбо (Grіmpoteuthіs)
Рід глибоководних восьминогів з Тасманового моря. Названий він на честь слоненяти Дамбо, персонажа однойменного мультфільму Уолта Діснея. Сталось це тому, що цей восьминіг має щось схоже на величезні вуха, які стирчать по обидві сторони того, що схоже на голову. Насправді це не вуха у восьминога, а плавці. І ростуть вони не на голові, а на головоподібному органі. Так що антропоморфічна аналогія в даному випадку недоречна. Тим не менш, все це виглядає в цілому яскраво, вражаюче, помітно. І виділяє Дамбо з натовпу інших восьминогів. Можливо, Дамбо був би більш відомим, але йому заважає прославитись відлюдницький спосіб життя. Адже живе він на екстремальних глибинах, в 3 000 - 4 000 метрів, до того ж він надзвичайно рідкісний. Люди дізналися про його існування зовсім недавно і ще не встигли вивчити в достатній мірі. Також слід зауважити, що побачити цю істоту в глибинах океану не так-то просто: не дивлячись на ім'я слона, восьминіг Дамбо слонячими розмірами не відрізняється. Розповідають, що величиною він з половину людської долоні. Відомо тільки, що він зазвичай ширяє над морським дном у пошуках їжі, що складається з хробаків, молюсків і всіляких рачків. І пересувається досить оригінально. У нього на тілі є спеціальні воронки, через які він вистрілює воду. Так і пливе. При цьому старанно допомагає собі "вухами", махаючи ними, як крилами. До речі, Дамбо може використовувати "реактивний двигун" і плавники разом або окремо. Тіло у восьминога желеподібне, форма його нагадує дзвін або розкриту парасольку. Тому, виявившись поза водою, він більше схожий на медузу з великими очима, ніж на головоногого молюска.
Довгоп'яти (Tarsius)
Рід приматів невеликих розмірів. Їх ріст становить від 9 до 16 см. Крім того у них є голий хвіст довжиною від 13 до 28 см. Вага варіює від 80 до 160 грамів. Їх вирізняють довгі задні кінцівки, велика голова, здатна повертатися майже на 360°, а також гарний слух. Пальці надзвичайно довгі, вуха круглі й голі. М'яка шерсть має коричневий або сіруватий відтінок. Однак найбільш помітною ознакою є великі очі діаметром до 16 мм. У проекції на людський ріст очі довгоп'ятів відповідають розміру яблука.
Аксолотль (Ambystoma mexicanum)
Мексиканська саламандра, яка відома тим, що завдяки явищу неотенії не втрачає зябра на протязі всього життя, тобто так і залишається в стадії личинки. При чому ця личинка досягає статевозрілості і стає здібною до розмноження навіть не перетворившись на дорослу форму, не зазнавши метаморфоза. Іноді, в порівняно рідкісних випадках, аксолотлі все ж таки досягають дорослого стану і втрачають зябра. Це трапляється при висиханні ставків, у яких вони живуть. Перетворення може статися протягом декількох тижнів, при цьому зникнуть зовнішні зябра аксолотля, зміниться забарвлення, форма тіла.
Рожевий броненосець (Chlamyphorus truncatus).
Броненосці - єдині сучасні ссавці, чиє тіло зверху вкрите панцирем, утвореним шкіряними окостенінням. Броненосці населяють степи, пустелі, савани і узлісся Центральної і Південної Америки. Броненосці ведуть нічний спосіб життя, вдень ховаючись в норах. Більшість броненосців годуються комахами, включаючи мурашок і термітів, їх личинками і іншими безхребетними; можуть також поїдати падло, дрібних хребетних і, зрідка, частини рослин. Рожевий броненосець - наменший вид броненосців.
Зірконіс (Condylura cristata)
Комахоїдний ссавець сімейства кротових. Відокремлений від інших кротових в особливу підродину (Condylurinae). Зовні зірконіс відрізняється від решти представників сімейства і від інших дрібних звірів лише йому властивою будовою рильця у вигляді розетки або зірки з 22 м'яких м'ясистих рухливих голих променів. Розмірами, лопатоподібними передніми кінцівками, густим оксамитовим хутром (чорним або темно-коричневим) схожий на європейського крота. Хвіст відносно довгий (близько 8 см), вкритий лусочками і рідким волоссям. Взимку і весною буває потовщення хвоста до діаметру олівця. Вушних раковин немає. Очі невеликі, але не приховані під шкірою. Зубів — 44, вони дрібні; ікла і передкорінні не примикають один до одного (розділені проміжками). Зустрічається лише в Південно-східній Канаді і на північному сході США.
Міксини (Myxini)
Підклас хребетних класу круглоротих. Довжина тіла 45-70 см. Непарна ніздря розташована на кінці голови і сполучається з глоткою. Рот і ніздря обрамовані 6-8 м'ясистими вусиками. Зябрових мішків 5-15 пар; в одних міксин кожен мішок сполучається з глоткою і зовнішнім середовищем, в інших - вони відкриваються з кожного боку загальним отвором. Зябровий скелет складається з невеликого числа хрящових пластинок. Кровоносна система незамкнута, є основне серце і 3 додаткових. Очі затягнуті шкірою; світлочутливі клітки розташовуються також довкола клоаки.
Тапіри (Tapirus)
Великі травоїдні тварини із ряду непарнокопитних, трохи нагадують формою свиню, але мають короткий, пристосований для хапання хобот. Розміри тапірів відрізняються залежно від виду, але як правило, довжина тапіра близько двох метрів, висота в загривку близько метра, вага від 150 до 300 кг. Тривалість життя на волі складає близько 30 років, дитинча народжується завжди одне, вагітність триває близько 13 місяців. Новонароджені тапіри мають захисне забарвлення, яке являє собою плями і смуги, і хоча це забарвлення здається однаковим, все ж в різних видів є деякі відмінності.
Сакі (Pithecia)
Мавпи з підродини Pitheciinae, сімейства широконосих (Рlatyrrhini). Довгий, але не чіпкий хвіст, повністю покритий волоссям. Довга шерсть утворює на голові шапку волосся, а на щоках і підборідді більш менш довгу бороду. Тригранні сильні ікла; нижні різці загострені на кінці і майже горизонтально нахилені вперед. Живуть в сухих лісах Південної Америки.
Ай-ай, або мадагаскарська руконіжка (Daubentonia madagascariensis)
Найбільший представник нічних приматів. Єдиний вид з сімейства руконіжкових приматів. Одна з найрідкісніших тварин планети (на 2005 р. — декілька десятків особин, занесений в Червону книгу). Має буре забарвлення в білу цятку і великий пухнастий хвіст. Порівняно недавно виявлений на півночі Мадагаскару.
Імператорський тамарін
Хоча розміри цієї істоти не перевищують 15 сантиметрів і живе він не в горах і не в лісі, а на глибокому дні океану, його охрестили саме так (йєті, як відомо - снігова людина). Ця назва дісталася крабу через зовсім унікальний, не властивий його побратимам волосяний покрив. Всі його кінцівки вкриті щетинками, а передні - дуже довгі клешні, просто потопають у густому гарному "хутрі", що й робить його іграшково привабливим. Виявили "йєті" в 1500 кілометрах від острова Пасхи на величезній глибині в 2300 метрів. Найбільше вчених здивувала шовковиста волохатість краба. Панцир й "хутро" у нього приємного пастельно-жовтого кольору. Природа нічого не дає просто так, волосяний покрив для чогось потрібний, але для чого саме, біологи поки розгадати не можуть. Вони взагалі вперше зустрічаються з таким різновидом ракоподібних. І оскільки він на жодного з раніше відомих крабів не схожий, то й вирішено було зробити його першим представником нового виду - Kіwaіda (від імені богині Ківи, покровительки ракоподібних у полінезійській міфології). А саме глибинне диво відповідно назвати Kіwa hіrsuta. "Hіrsutа" означає "пухнастий", "волохатий". Ківа-йєті живе на великих глибинах і "пасеться" білля донних виходів гідротермальних джерел, що містять, як правило, різні отрути. У волосяному покриві його клешнів біологи виявили особливий вид бактерій і припустили, що бактерії ці потрібні крабові для знешкодження отруйних речовин, оскільки такий симбіоз характерний для тієї своєрідної фауни, що здатна виживати в екстремальних умовах гарячих джерел. Судячи зі звичок, "йєті" істота м'ясоїдна - вченим вдалося підглянути, як він боровся із двома іншими крабами за шматочок креветки. Як і більшість мешканців глибин, йєті-краб сліпий. В абсолютній темряві, що панує на дні океану, на більш ніж двокілометровій глибині, зір йому начебто й ні до чого. Потрібну інформацію волохатий ківа-йєті отримує за допомогою довгих вусів і не виключено - волосків на клішнях. Біологам ще потрібно буде вивчити нового гостя із глибоководного світу.
Китоголов або королівська чапля (Balaenіceps rex)
Птах із ряду лелекоподібних, єдиний представник родини китоголових. Дуже великий птах, його висота в середньому становить 1,2 м, розмах крил 2,3 м, а вага 4-7 кг. Живе в тропічних болотах Східної Африки, де водяться дводишні риби протоптери - його головний корм. Схожий на дерев'яний черевик дзьоб робить китоголова майстром рибальства. На жаль, той самий дзьоб заважає птахові добувати будь-яку іншу їжу, і, якщо зі звичними кормами стає туго, йому грозить голодна смерть. Зустрічається у республіках Центральної Африки від Південного Судану до Західної Ефіопії - Заїр, Уганда, Кенія, Танзанія і Замбія. Китоголовів бачили також у Ботсвані. Ареал китоголова досить великий, однак окремі популяції дуже малі й розрізнені. Китоголов добре пристосований до життя на болотах, тому що його довгі ноги із широко розставленими пальцями дозволяють йому легко пересуватися по топкому ґрунті. Китоголов може годинами нерухомо стояти на мілководді. Птах найбільш активний на світанку, однак нерідко він полює й удень.
Карликова ігрунка (Cebuella pygmaea)
.jpg)
Вид приматів з родини ігрункових. Є одним з найменших представників усього ряду приматів. Карликові ігрунки змагаються з карликовими мишачими лемурами за звання найменшого примата світу. Їх величина становить лише від 11 до 15 см, не зважаючи на хвіст, який має довжину від 17 до 22 см. Вага карликових ігрунок - від 100 до 150 г. Шерсть густа й довга, забарвлена на верхній стороні в золотаво-бурий колір. Нижня сторона біла або жовтогаряча. Довгі пучки волосся на голові й грудях створюють щось схоже на гриву. Карликові ігрунки живуть у басейні Амазонки, у південній Колумбії, Еквадорі, Перу й на півночі Болівії.
Ангорський кролик (Ankara tavşanı)
Різновид кроликів, який розводять з декоративною метою та через їх довгу та м'яку шерсть з якої одержують так звану ангорську вовну - дуже м'яку на дотик вовняну тканину з характерним ніжним ворсом. Ангорський кролик є одним з найстаріших видів кроликів, яких розводили в Туреччині, що й дало назву цим тваринам по імені столиці - Анкари, яка раніше називалась Ангорою (як і ангорським козам та кішкам). У Європі ці тварини спершу з'явилися у Франції в середині XVIII століття, де швидко стали досить популярними, а до початку XIX століття ангорські кролики поширилися практично по всьому континенту. Найвідоміший білий кролик із червоними або синіми очами, але є також чорні, коричневі, сині й жовті кролики.
Плащеносна ящірка (Chlamydosaurus kіngіі)
Ящірка із родини агамових. В своєму роді є єдиним видом. Батьківщиною плащеносної ящірки є північний захід Австралії та південь Нової Гвінеї. Там вона живе в сухих лісах і лісостепах. Довжина плащеносної ящірки становить від 80 до 100 см, самиці значно менші за самців. Забарвлення від жовто-коричневого до чорно-коричневого. Вирізняється довгим хвостом, що становить дві третини довжини тіла плащеносної ящірки. Однак найбільш помітна особливість - велика коміроподібна шкірна складка, яка розташована навколо голови та прилягає до тіла. Складка містить численні кровоносні судини. При небезпеці ящірка відкриває пащу і відстовбурчує свій яскраво забарвлений комір, який підтримується подовженими щелепними кістками. На додаток стає на задні лапи, видає шиплячі звуки і б'є хвостом по землі. Таким чином їй вдається здаватися небезпечнішою і більшою, ніж вона є. Для посилення ефекту плащеносна ящірка стає при можливості на узвишшя.
Восьминоги Дамбо (Grіmpoteuthіs)
Рід глибоководних восьминогів з Тасманового моря. Названий він на честь слоненяти Дамбо, персонажа однойменного мультфільму Уолта Діснея. Сталось це тому, що цей восьминіг має щось схоже на величезні вуха, які стирчать по обидві сторони того, що схоже на голову. Насправді це не вуха у восьминога, а плавці. І ростуть вони не на голові, а на головоподібному органі. Так що антропоморфічна аналогія в даному випадку недоречна. Тим не менш, все це виглядає в цілому яскраво, вражаюче, помітно. І виділяє Дамбо з натовпу інших восьминогів. Можливо, Дамбо був би більш відомим, але йому заважає прославитись відлюдницький спосіб життя. Адже живе він на екстремальних глибинах, в 3 000 - 4 000 метрів, до того ж він надзвичайно рідкісний. Люди дізналися про його існування зовсім недавно і ще не встигли вивчити в достатній мірі. Також слід зауважити, що побачити цю істоту в глибинах океану не так-то просто: не дивлячись на ім'я слона, восьминіг Дамбо слонячими розмірами не відрізняється. Розповідають, що величиною він з половину людської долоні. Відомо тільки, що він зазвичай ширяє над морським дном у пошуках їжі, що складається з хробаків, молюсків і всіляких рачків. І пересувається досить оригінально. У нього на тілі є спеціальні воронки, через які він вистрілює воду. Так і пливе. При цьому старанно допомагає собі "вухами", махаючи ними, як крилами. До речі, Дамбо може використовувати "реактивний двигун" і плавники разом або окремо. Тіло у восьминога желеподібне, форма його нагадує дзвін або розкриту парасольку. Тому, виявившись поза водою, він більше схожий на медузу з великими очима, ніж на головоногого молюска.
Довгоп'яти (Tarsius)
Рід приматів невеликих розмірів. Їх ріст становить від 9 до 16 см. Крім того у них є голий хвіст довжиною від 13 до 28 см. Вага варіює від 80 до 160 грамів. Їх вирізняють довгі задні кінцівки, велика голова, здатна повертатися майже на 360°, а також гарний слух. Пальці надзвичайно довгі, вуха круглі й голі. М'яка шерсть має коричневий або сіруватий відтінок. Однак найбільш помітною ознакою є великі очі діаметром до 16 мм. У проекції на людський ріст очі довгоп'ятів відповідають розміру яблука.
Аксолотль (Ambystoma mexicanum)
Мексиканська саламандра, яка відома тим, що завдяки явищу неотенії не втрачає зябра на протязі всього життя, тобто так і залишається в стадії личинки. При чому ця личинка досягає статевозрілості і стає здібною до розмноження навіть не перетворившись на дорослу форму, не зазнавши метаморфоза. Іноді, в порівняно рідкісних випадках, аксолотлі все ж таки досягають дорослого стану і втрачають зябра. Це трапляється при висиханні ставків, у яких вони живуть. Перетворення може статися протягом декількох тижнів, при цьому зникнуть зовнішні зябра аксолотля, зміниться забарвлення, форма тіла.
Рожевий броненосець (Chlamyphorus truncatus).
Броненосці - єдині сучасні ссавці, чиє тіло зверху вкрите панцирем, утвореним шкіряними окостенінням. Броненосці населяють степи, пустелі, савани і узлісся Центральної і Південної Америки. Броненосці ведуть нічний спосіб життя, вдень ховаючись в норах. Більшість броненосців годуються комахами, включаючи мурашок і термітів, їх личинками і іншими безхребетними; можуть також поїдати падло, дрібних хребетних і, зрідка, частини рослин. Рожевий броненосець - наменший вид броненосців.
Зірконіс (Condylura cristata)
Комахоїдний ссавець сімейства кротових. Відокремлений від інших кротових в особливу підродину (Condylurinae). Зовні зірконіс відрізняється від решти представників сімейства і від інших дрібних звірів лише йому властивою будовою рильця у вигляді розетки або зірки з 22 м'яких м'ясистих рухливих голих променів. Розмірами, лопатоподібними передніми кінцівками, густим оксамитовим хутром (чорним або темно-коричневим) схожий на європейського крота. Хвіст відносно довгий (близько 8 см), вкритий лусочками і рідким волоссям. Взимку і весною буває потовщення хвоста до діаметру олівця. Вушних раковин немає. Очі невеликі, але не приховані під шкірою. Зубів — 44, вони дрібні; ікла і передкорінні не примикають один до одного (розділені проміжками). Зустрічається лише в Південно-східній Канаді і на північному сході США.
Міксини (Myxini)
Підклас хребетних класу круглоротих. Довжина тіла 45-70 см. Непарна ніздря розташована на кінці голови і сполучається з глоткою. Рот і ніздря обрамовані 6-8 м'ясистими вусиками. Зябрових мішків 5-15 пар; в одних міксин кожен мішок сполучається з глоткою і зовнішнім середовищем, в інших - вони відкриваються з кожного боку загальним отвором. Зябровий скелет складається з невеликого числа хрящових пластинок. Кровоносна система незамкнута, є основне серце і 3 додаткових. Очі затягнуті шкірою; світлочутливі клітки розташовуються також довкола клоаки.
Тапіри (Tapirus)
Великі травоїдні тварини із ряду непарнокопитних, трохи нагадують формою свиню, але мають короткий, пристосований для хапання хобот. Розміри тапірів відрізняються залежно від виду, але як правило, довжина тапіра близько двох метрів, висота в загривку близько метра, вага від 150 до 300 кг. Тривалість життя на волі складає близько 30 років, дитинча народжується завжди одне, вагітність триває близько 13 місяців. Новонароджені тапіри мають захисне забарвлення, яке являє собою плями і смуги, і хоча це забарвлення здається однаковим, все ж в різних видів є деякі відмінності.
Сакі (Pithecia)
Мавпи з підродини Pitheciinae, сімейства широконосих (Рlatyrrhini). Довгий, але не чіпкий хвіст, повністю покритий волоссям. Довга шерсть утворює на голові шапку волосся, а на щоках і підборідді більш менш довгу бороду. Тригранні сильні ікла; нижні різці загострені на кінці і майже горизонтально нахилені вперед. Живуть в сухих лісах Південної Америки.
Ай-ай, або мадагаскарська руконіжка (Daubentonia madagascariensis)
Найбільший представник нічних приматів. Єдиний вид з сімейства руконіжкових приматів. Одна з найрідкісніших тварин планети (на 2005 р. — декілька десятків особин, занесений в Червону книгу). Має буре забарвлення в білу цятку і великий пухнастий хвіст. Порівняно недавно виявлений на півночі Мадагаскару.
Імператорський тамарін
Хто такий: примат, чіпкохвоста мавпа.
Де живе: в дощових лісах басейну річки Амазонки в районах південно-східного Перу, північно-західної Болівії та північно-західної Бразилії.
Який на вигляд: імператорського тамаріна одразу впізнаєте за довгими білими вусами, що звисають до грудей двома пасмами. Значну частину свого життя ці вусаті тварини проводять на деревах, куди не можуть залізти більші види мавп.
Якого розміру: довжина тіла - 23,3-26,4 см, довжина хвоста - 36 - 42,1 см. Маса дорослих особин 180-250 г.
Цікаво: тамаріни здебільшого живуть у групах по 2-8 особин. У таких групах є свої посади та ранги, стара самка - на найвищому. Тому самці доглядають дітей і носять їх на собі.
Де побачити: Лондонський зоопарк (ZSL London Zoo)
Феньок, або міні-лисичка
Де живе: Північна Африка.
Який на вигляд: фенька неможливо не побачити, одразу виділяються його великі очі та вушка. Феньок характеризується високою, густою та м'якою шерстю біло-рудого забарвлення. Однак молоді міні-лисички майже білого кольору. Також феньки гавкають, скиглять, виють і навіть бурчать.
Якого розміру: за розмірами феньок трохи менший за домашню кішку, заввишки 22 см, а завдовжки до 40 см. Вага - до 1,5 кг.
Цікаво: фенька у своїх творах згадували багато відомих письменників - Майн Рід в "Юних мисливцях", Антуан де Сент-Екзюпері в "Планеті людей" і "Маленькому принці", Анрі Труайя в "Голоді левенят" і "Катастрофі", а також Сергій Лук'яненко в "Прозорих вітражах".
Де побачити: Дубайський зоопарк, зоопарк Хомутов у Чехії.
Лорі
Хто такий: примат, належить до інфраряду лоріподібні
Де живе: Індія, деякі регіони Китаю, країни Південно-Східної Азії.
Який на вигляд: милу мавпочку можна впізнати за великими і красивими очима, які часто наче обведені чорними колами.
Якого розміру: довжина тіла лорі невелика - від 22 до 44 см. Хвіст у них різної довжини, або ж зовсім відсутній.
Цікаво: лорі - неймовірний любитель лазити по деревах. Вдень звір спить, ховаючись у дуплі або густій кроні, а от вночі він веселиться й активно проводить час. Ця тварина запросто може годинами висіти вниз головою, вхопившись за гілки дерев.
Де побачити: Лондонський зоопарк (ZSL London Zoo), Ризький зоопарк.
Носач
Хто такий: вид приматів, що входить до родини мавпиних
Де живе: населяє прибережні регіони та долини острова Борнео
Який на вигляд: найбільш виразною ознакою носача є його великий ніс, схожий на огірок. Проте така ознака притаманна лише самцям. Шерсть у носачів на нижній стороні - білого кольору, на верхній - жовтувато-коричнева. Хвіст, руки, ноги - сірого кольору, а обличчя - червоного кольору та без волосся.
Якого розміру: у довжину носачі сягають від 66 до 75 см, хвіст приблизно такого ж розміру. Вага самців - від 16 до 22 кг, вага самок - вдвічі менша.
Цікаво: носачі ще й прекрасні плавці, вони можуть стрибати у воду просто з дерева та долати відстань до 20 метрів, пірнаючи під воду. Серед усіх приматів пальма першості у плаванні належить саме їм.
Де побачити: Сінгапурський зоопарк.
Нарвал
Хто такий: єдиноріг, ссавець родини єдинорогових.
Де живе: акваторія Північно-Льодовитого океану та Північна Атлантика
Який на вигляд: нарвали схожі на білух величиною та формою тіла, грудними плавниками. Але дорослих особин можна відрізнити завдяки сіро-бурим плямам на світлому фоні, які інколи зливаються. У нарвалів наявні тільки два верхні зуби.
Якого розміру: нарвали у довжину мають 3,5 - 4,5 м, довжина тіла новонароджених - 1,5 м. Маса самців - 1,5 т, близько третини всієї маси становить жир, самки важать приблизно 900 кг.
Цікаво: бивень у нарвалів - орган чуття. Завдяки йому тварини можуть відчувати зміну тиску, температури та концентрацію зважених часток у воді.
Сіфакі
Хто такий: вид приматів із родини індрієвих
Де живе: Мадагаскар
Який на вигляд: довга та шовковиста шерсть, забарвлення варіюється залежно від виду: від жовтувато-білого до чорно-коричневого. Кругла морда - чорна і без волосся. Як і всі примати, сіфакі люблять проводити час на деревах. Їдять вони листя та квіти дерев.
Якого розміру: сіфакі невеликі - зростом до 55 см, а вагою не більше 6,5 кг. При цьому довжина хвоста цих мавпочок може бути до 50 см.
Цікаво: цей вид приматів був відкритий тільки вісім років тому.
Де побачити: зоопарк Меріленд (Maryland Zoo) в Балтіморі, зооботанічний парк у Мюлузі, Франція.
Альпака
Де живе: Перу, Болівія, Чілі, альпака живе на висоті 3500 - 5000 метрів.
Який на вигляд: у альпак немає передніх зубів, вони набирають їжу губами і жують боковими зубами.
Якого розміру: зріст тварини - 61-86 см, важить альпака - 45-77 кг.
Цікаво: давні індійці убивали альпаків, вириваючи їхнє серце з грудей. Вони вважали, що в такий спосіб шерсть тварини стане благословенною. Шерсть альпаки за властивостями така ж, як овеча, але значно легша і цінніша - 24 натуральні відтінки. Альпак стрижуть раз на рік, зістригають 5 кг шерсті з однієї особини.
Де побачити: Лондонський зоопарк (ZSL London Zoo), Московський зоопарк.
Немає коментарів:
Дописати коментар